Для відновлення потрібен час

Ваша рідна людина перенесла інсульт? Сильно змінилося не тільки її життя, а й життя оточуючих. Їй важко обслуговувати себе … Вона не розмовляє … Не може ходити … Вона повністю залежить від інших. Дуже важливо запастися величезним терпінням і витримкою, щоб допомогти їй у відновленні, а також самим знайти сили впоратися зі змінами в житті.

Хворому просто необхідна правильна допомога і підтримка.

Відомо два види подібної хвороби:

Ішемічний інсульт, який трапляється при тромбозі однієї з артерій. Його можливо спробувати нейтралізувати на початковому етапі невідкладної допомоги, давши пацієнтові ліки, які розріджують тромб.

Складніша форма інсульту, викликаного крововиливом, внаслідок розриву судини, називається геморагічною. Вона вимагає негайного оперативного втручання і госпіталізації.

Важливо знати, що допомогти в домашніх умовах пацієнтові з ознаками інсульту немає жодних можливостей.

Наскільки затягнеться реабілітаційний період, багато в чому залежить від конкретного пошкодженої ділянки мозку, і наскільки велика уражена зона. Крім цього, важливу роль відіграє вік хворого і присутність супутніх хвороб. Але не можна применшувати значення зусиль і бажання одужати самого пацієнта, а також підтримку рідних і друзів. Своєчасна і правильна допомога, турбота і увага близьких прискорює процес і якість відновлення втрачених функцій організму. У одних пацієнтів реабілітаційний період триває всього 3-4 місяці, у інших – відновлення триває від 1 до 2-х років.

Чим раніше почнеться реабілітація, тим вище буде її ефективність!

Рухова реабілітація

Уже з перших годин загостреного періоду, разом з лікарськими препаратами, використовується лікування положенням.

Перші байдужі рухи, що впливають на поліпшення рухливість суглобів, виконуються вже на наступний день після перенесеного інсульту. Їх здійснюють за допомогою інструктора-методиста лікувальної фізкультури або близької людини. Головне, щоб рухи були плавними, повільними, спокійними і не викликали ніяких неприємних і хворобливих відчуттів.

Після інсульту виникає слабкість, втрата м’язової сили, втрата чутливості, оніміння, і як наслідок, порушення фізіологічних функцій кінцівок. Головне в реабілітаційному періоді – поліпшення самопочуття пацієнта, приведення в норму рухової функції кінцівок, відновлення сил хворого. Починати рухову реабілітацію необхідно в першу добу після прояву інсульту. Важливе у відновленні хворих, що перенесли інсульт або отримали черепно мозкову травму, максимальну увагу приділяти лікувальної фізкультури (кінезотерапії). Основне завдання занять ЛФК – абсолютне або часткове відновлення рухових функцій, сили і спритності уражених кінцівок, вміння утримувати баланс, отримання навичок самообслуговування.

Реабілітаційні центри у своїй методиці крім кінезотерапії використовують електростимуляцію нервово-м’язового апарату уражених кінцівок і застосовують метод біологічного зворотного зв’язку.

Особливості відновлювальних вправ характерні:

  • зниженням гіпертонусу м’язів і зниженням підвищеної збудливості, викликаних інсультом;
  • поліпшенням мікроциркуляції кровопостачання всіх тканин;
  • профілактикою контрактури застиглих м’язів, що знаходяться в стані постійної напруги;
  • захистом шкіри кінцівок від пролежнів;
  • відновленням тонких рухів кистей і верхніх кінцівок в цілому.

Лікувальна фізкультура призначається вже в перші дні після перенесення інсульту. Починається лікування з пасивної гімнастики, правильної фіксації кінцівок в «коригуючих положеннях». Виконання вправ відбувається з постійним контролем пульсу і тиску. Не треба забувати і про обов’язкові паузи для відпочинку.

Згодом вправи стають складнішими, хворого починають садити, а потім навчають сідати самостійно і вставати з ліжка. У хворих з вираженим розладом рухів ніг цьому етапу передує імітація ходьби лежачи в ліжку або сидячи в кріслі. Хворий починає вчитися утримувати рівновагу стоячи, спочатку за допомогою фахівця, потім самостійно, тримаючись за стійку опору і докладаючи всіх зусиль для рівномірного розподілу ваги тіла на уражену і здорову ноги.

Надалі пацієнт вчиться ходити. Спочатку на місці, потім по палаті, спираючись на поручні ліжка, а пізніше використовуючи чотири- або триніжну тростину.

До повністю самостійної ходьби без допоміжних засобів хворий зможе приступити лише при гарному умінні утримувати рівновагу і помірному або легкому парезі ноги. Відстань і обсяг пересувань з часом збільшуються: ходьба по палаті (або квартирі), потім ходьба по коридору, по сходах, вихід на вулицю і, нарешті, користування громадським транспортом.

Відновлення навичок самообслуговування і інших побутових функціоналів теж відбувається в кілька етапів. Спочатку це навчання самому елементарному: вмінню самостійно їсти, навичкам особистої гігієни; після – навчання самостійного одягання, користування туалетом і ванною. Все це досить складно проробляти хворому з гемипарезом (неповний параліч однієї половини тіла) і атаксією (розладом координації). Але різні технічні пристосування: поручні біля унітазу, скоби в стінах ванної кімнати, дерев’яні стільчики у ванні полегшують виконання на перший погляд простих речей. Такі пристосування дуже просто зробити як в лікарні, так і вдома.

При хорошому відновленні навиків самообслуговування і ходьби хворих треба долучати до домашніх робіт; хворих молодого віку з легкими постінсультнимі порушеннями слід готувати до повернення на роботу.